Не закохуйся в обличчя,
не закохуйся в вбрання,
а закохуйся в ту душу,
що потрiбна для життя!
Бо краса — це сон зрадливий,
раз присниться тай нема.
А душа — це все на свiтi,
що потрiбно для життя…
не закохуйся в вбрання,
а закохуйся в ту душу,
що потрiбна для життя!
Бо краса — це сон зрадливий,
раз присниться тай нема.
А душа — це все на свiтi,
що потрiбно для життя…
Він народився 27 серпня 1941 у Львівській області. Богдан
Сильвестрович Ступка український актор
театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі
«Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний
артист СРСР (1991), Герой України (2011).
Саме до сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського
оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним
концертмейстером. Відпочатку видатний актор хотів вступити на хімічний факультет
Львівського університету, але іспити склав невдало. По тому влаштувався в
обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення
філологічного факультету Львівського університету.
1961 року він закінчив акторську студію при Львівському академічному
драмтеатрі ім. М.Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі. У 1984
році - закінчив заочне відділення
театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва
ім. І.Карпенка-Карого.
Протягом 1999–2001 років обіймав посаду міністром культури і мистецтв
України.
З 2001 року і до останніх днів Богдан Ступка очолював Національний
академічний драматичний театр імені Івана Франка.
З
2006 по 2010 рік
— художній керівник акторського
курсу у КНУТКіТ ім.
І. К. Карпенко-Карого.
У 2009 році став президентом Київського міжнародного кінофестивалю.
За всю кар'єру актор Богдан Ступка виконав понад 100 ролей у кіно та театрі.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною
ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. За всі роки роботи отримав визнання на
державному те міжнародному рівні. На нью-йоркській прем’єрі нового фільму Кіри
Муратової «Два в одному» Богада Ступку поставили на один щабель з Робертом
Де Ніро, Аль Пачіно та Ентоні Хопкінсом, відзначивши акторську майстерність та багатогранність.
Суперечлива, але безперечно пам’ятна роль Тараса Бульби у однойменному фільмі
Володимира Бортко принесла йому «Золотого орла».
У телевізійному сезоні на телеканалі Інтер (2007-2008р) відбувся проект
«Видатні укранці». Богдан Ступка у документальному фільмі представив Тараса
Шевченко, а сам у рейтингу посів 47-ме місце.
Серце видатного українця після тривалої хвороби перестало битися на
сімдесят першому році життя 22 липня 2012 року у лікарні «Феофанія».
На будинку театра ім.І.Франка, де Б.Ступка пропрацював майже 35 років, був
встановлений його портрет. Втім, крім видатниз роле у театрі та кіно видатний
українець беззаперечно запам’ятається своїми цитатами. Нижче – лише кілька із
них.
Я уверен: чтобы человеку глупости в голову
не лезли, его всегда надо загружать работой так, чтобы он мертвым домой
приходил.
Делай
дело честно, с душой — и твое к тебе придет. Это не значит, что завтра появятся
золотые горы. Надо быть терпеливым, но истину золотых слов для нынешнего
поколения закрывают золотые горы.
Вы думаете, играть – это радость? Это мука
Я не люблю войну, потому что с детства
боюсь стрельбы. Мне было всего три года, но я хорошо ее помню. Помню, как немцы
давали детям шоколад. Как предупреждали: сейчас тут начнется битва, уходите из
домов. И теперь всю жизнь меня преследует страх. Этот страх иногда заставлял
меня драться, идти против больших людей. Может быть, именно из-за него я и
пошел в кино. Ведь в кино ты легко можешь спрятаться — это не ты, это всегда
кто-то другой.
Пусть говорят, что хотят, а я живу, как живу и всегда хочу
спать
Я мог стать химиком, звездочетом. Была у
меня такая страничка в биографии: я работал во Львовском университете
лаборантом-вычислителем по переменным звездам, и один старый профессор говорил
мне: я из тебя, Богданчик, сделаю астронома. Не получилось.
Я человек без слабостей. Курить бросил,
поесть никогда особо не любил, пью умеренно. Одним словом, сала не люблю,
горилку не употребляю. Скучно даже.
Раньше
я был у женщин не особо популярен. А сейчас на старости лет вдруг начал
нравиться — и молодым, и средним, и бабушкам. Сегодня в Киеве рано утром иду по
театру, а навстречу мне идет наша работница и говорит: «Ой, какое же чудо, что
первый мужчина, которого я сегодня встретила, — это вы». А я чего? Я дальше
пошел.
Сам я ничего не ставлю, не хочу пополнять когорту
бездарных режиссеров
Ну,
а зарабатывать деньги нужно? У меня семья большая, нас восемь человек. И я как
охотник, добытчик должен быть в работе. Кроме того, всегда надеешься, что
сможешь что-то сделать, вытянуть слабый сценарий. Но не все от тебя зависит.
Стараешься-стараешься, а выходит не так, как задумывал.
Устал,
конечно, мотаться по аэропортам, вокзалам, поездам, самолетам. Возраст
серьезный подступает, давление подскакивает, все-таки не мальчик, мне уже 68
лет.
У нас очень трудно быть министром. Потому
что заведено у нас так: если ты артист — ты хороший, а если стал министром — ты
уже плохой. Причем сразу, на следующий день.
Главное,
сынок, дотянуть до 70-ти, а потом живи, сколько хочешь.
Нас
всех научили быть с двойным дном. Помните фразу «Мы говорим «партия» -
подразумеваем «Ленин», мы говорим «Ленин» - подразумеваем «партия»? И так всю
жизнь - одно говорим, другое подразумеваем.
Любите женщину всегда — она одна всему причина! Ведь
без нее ты лишь МУЖИК…
и только рядом с ней — МУЖЧИНА!
Мила Андреева